«Найважче, коли розумієш, що не можеш захистити усіх, кого любиш»: тренерка «Зважених та щасливих» Марина Боржемська про випробування війни

Перевести сайт на Украинский

Зйомки десятого сезону популярного реаліті «Зважені та щасливі» (СТБ) у розпалі. Вони стартували у непростий для країни час. Але саме зараз, переконана тренерка «Зважених» Марина Боржемська, яка раніше розповідала про пошуки кохання, цей проєкт потрібен, як ніколи, бо він символ сили, відновлення та віри у себе.

В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Марина Боржемська розповіла про нових учасників, психологічну реабілітацію, особисті переживання та втрату безтурботності.

«Багато хто втратив себе»

— Марино, з яким настроєм ви розпочали роботу над десятим сезоном «Зважені та щасливі»?

ВІДЕО ДНЯ

— Це був особливий стан. Поєднання радості й хвилювання. Радість — бо проєкт, який справді змінює життя людей, повертається. А хвилювання — бо це велика відповідальність — працювати зараз, у такий складний для країни час. Але головним було відчуття: ми потрібні. Людям необхідні надія, підтримка, приклади тих, хто бореться й перемагає не лише із зайвою вагою, а й зі своїми страхами, болем і невпевненістю.

— Були побоювання, пов’язані зі зніманням під час війни?

РЕКЛАМА

— Звісно. Ми постійно думали про безпеку — і учасників, і всієї команди. Кожна тривога, кожен вибух — це не десь далеко, це поруч. Але, попри все, ми зібралися, ми працюємо. Бо в цьому є своя особлива місія — показати, що навіть під час війни життя триває. І ми можемо знаходити сили змінюватись, змінювати себе та своє майбутнє.

Марина Боржемська: «Попри все, ми зібралися, ми працюємо» (на фото з ведучим «Зважених» Даніелем Салемом та тренером Олексієм Новіковим)

— І все ж таки, чому саме зараз було вирішено відновити реаліті?

РЕКЛАМА

— Бо, як ніколи, потрібні історії, що надихають. Люди втратили багато. І це не лише про зайву вагу чи фізичну форму. Багато хто втратив себе — у стресах, у втомі, в розгубленості. А «Зважені» — це не тільки про кілограми. Це про віру в себе, про силу духу. Це нагадування про те, що завжди можна почати знову, навіть у найтяжчі часи.

— Чи змінилася мотивація учасників порівняно з ситуацією у минулі роки?

— Так, дуже. Ці люди прийшли не просто за «гарною фігурою». Багато з них мають глибоку втому, психологічні травми, втрати. Але водночас у них є неймовірна сила виживати, йти вперед. Їхня мотивація — не тільки схуднути. Вони хочуть відновитись, показати дітям, родині й собі, що життя варте того, щоб жити повноцінно.

— Яку пораду дасте тим, хто не потрапив у проєкт, але хоче змінити себе?

РЕКЛАМА

— Не чекайте ідеальних умов. Почніть з малого. Десять хвилин прогулянки. Склянка води зранку. Більш усвідомлений вибір продуктів. Головне — діяти. Бачити кожен маленький крок, як власну перемогу. Ви вже можете почати змінювати себе, просто повірте, що ви варті цього.

«Намагаюся побути в тиші»

— Здається, останні тижні найважчі для багатьох. Що відчуваєте на четвертому році великої війни?

— Біль. Страждання. Але водночас — гордість. За наших людей, за нашу силу, за єдність. І вдячність — за кожен день, за можливість бути корисною. Моя місія — дати людям віру в себе. І я не маю права здаватися.

— Як ви самі долаєте стрес, депресію, страх?

— Моя опора — це рух. Навіть кілька глибоких вдихів і розминка допомагають бути в моменті. І, звичайно, мої діти, родина, робота. І мрії. Вони тримають мене на плаву.

— Як ви відновлюєтесь після важких ночей?

— Намагаюся побути в тиші, випити склянку води, зробити кілька дихальних вправ. Думки, що поступово складаються в план. Я просто дозволяю собі прожити день у своєму темпі, не вимагаючи від себе неможливого.

«Моя опора — це рух», — говорить Марина Боржемська (на фото з одним із тренерів нового сезону Олексієм Новіковим)

— Що було найважчим за весь цей час?

— Відчуття безсилля, коли ти розумієш, що не можеш захистити усіх, кого любиш, коли бачиш сльози дітей, як ламаються долі наших людей. А ще втрата наших людей. Це нестерпно. Інколи здається, що нічого не може бути гірше, але потім розумієш, що деякі випробування, які ми проходимо, ті втрати, які ми переживаємо щодня, — дуже вибивають із колії. Але все одно — збираєш себе докупи та йдеш далі.

— Що в вас остаточно змінилося з початку повномасштабної війни?

— Я стала інакше відчувати час. Кожна мить, кожне «люблю», обійми стали для мене цінністю, а не буденністю. Перестала відкладати життя на потім. Живу тут і зараз.

— Як на події в країні реагують ваші діти?

— Дітки стали дорослішати набагато швидше, ніж мали б. Вони розуміють більше, ніж ми хочемо. Але водночас вони сильні. Як і наша країна. І це мене надихає.

— Що найчастіше згадується з перших місяців великої війни?

— Тиша. Та страшна тиша після вибухів, коли чуєш тільки власне серцебиття та не знаєш, що буде далі. А ще — неймовірна доброта людей, як ми допомагали одне одному.

— Чи був страх нерозуміння майбутнього?

— Звісно, і він є досі. Але ми навчилися жити в моменті. І саме це дає сили. Війна мене навчила бути вдячною. Не відкладати любов, свої почуття. Казати «дякую» та «люблю» — щиро й часто. І вірити в людей.

— Що у ваше життя вже ніколи не повернеться?

— Безтурботна легкість. Та наївна впевненість, що завтра буде саме таким, як ми спланували. Але натомість з’явилося інше — справжнє розуміння цінності кожного дня.

Раніше в ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» світовий рекордсмен та стронгмен Олексій Новіков, який став одним із тренерів нового сезону «Зважених та щасливих», розповів, наскільки неочікуваним було запрошення на проєкт, згадав розмову з Василем Вірастюком та зізнався у власних проблемах з вагою.

Фото СТБ

Источник

Сео продвижение Одесса